зайченятко

ЗАЙЧЕНЯ́ТКО, а, е. Пестл. до зайченя́.

А онде, відбившись від неньки, Притиснувши вуха до спинки, Сидить зайченятко маленьке (Мур., Піонер. слово, 1951, 39);

*У порівн. — Вам засвітити? — зіскакує [донька] на холодну долівку, зайченятком котиться до припічка, вигрібає коцюбою жар і починає видувати вогонь (Стельмах, І, 1962, 378).

Значення в інших словниках

1. зайченятко — зайченя́тко іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. зайченятко — -а, с. Пестл. до зайченя.  Великий тлумачний словник сучасної мови