зайченя

ЗАЙЧЕНЯ́, я́ти, с. Маля зайця.

На відміну від інших гризунів зайченята народжуються цілком сформованими, зрячими і вкритими густим м’яким хутром (Наука.., 1, 1955, 22);

Івась побачив сіренького звірка, що пострибав від нього. Але стрибав він поволі, прищуливши довгі вуха. Зайченя! (Коп., Подарунок, 1956, 75);

*У порівн. Чутка прудконогим зайченям котилась від хати до хати (Стельмах, Хліб.., 1959, 397).

Значення в інших словниках

1. зайченя — зайченя́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. зайченя — [зайчеин’а] -н'атие, ор. -н'ам, м. (на) -н'ат'і, мн. -н'ата  Орфоепічний словник української мови
3. зайченя — -яти, с. Маля зайця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зайченя — Зайченя́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. зайченя — Зайченя, -ня́ти с. = зайча.  Словник української мови Грінченка