закамарок
ЗАКАМА́РОК, рка, ч.
1. Куток, невелике місце поза чим-небудь, вузький прохід у чомусь і т. ін.
Для певності вона ще раз обдивилася кожен закамарок у хаті (Коцюб., 1, 1955, 381);
Вона оббігала вже всі хати по селу, всі закамарки і всі сади (Фр., IV, 1950, 340);
Став [Северко] як укопаний посеред горища і тільки очима поводив по темних, заснованих павутинням, закамарках (Іщук, Вербівчани, 1961, 7).
2. Невеличке, тісне приміщення; маленька прибудова до чого-небудь.
Там, біля голубника, є закамарок для харчів (Скл., Святослав, 1959, 69).
Словник української мови (СУМ-11)