закарбовувати

ЗАКАРБО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКАРБУВА́ТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Карбуючи, роблячи засічки, позначати, відмічати що-небудь.

— Оцю сосну ми й закарбуємо собі (Ю. Янов., II, 1958, 126);

// Фіксувати, зображувати на чому-небудь або в чомусь.

Відвідувачі виставки побачать картини і скульптури, в яких пензель і різець закарбували риси героїв нашого часу (Рад. Укр., 17.IX 1961, 1).

2. перен. Закріплювати в думці, надовго запам’ятовувати.

Хвилини дві чи й три стояла [Таня] перед дзеркалом, закарбовуючи в пам’яті кожну рисочку свого обличчя в цю рішучу, незабутню мить (Ряб., Жайворонки, 1957, 114);

[Варвара:] І закарбуй собі в пам’яті: можна повернути втрачене здоров’я, можна навіть повернути молодість; двох речей тільки жодна сила людині повернути не може: життя і честі (Галан, І, 1960, 499).

Значення в інших словниках

1. закарбовувати — закарбо́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. закарбовувати — Зарубувати, засікати, зарізувати, нарізувати; (у пам'яті) фіксувати; ЗАКАРБУВАТИСЯ (в голові) врізьбитися.  Словник синонімів Караванського
3. закарбовувати — -ую, -уєш, недок., закарбувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Карбуючи, роблячи засічки, позначати що-небудь. || Фіксувати, зображувати на чому-небудь або в чомусь. 2》 перен. Закріплювати в думці, надовго запам'ятовувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. закарбовувати — ЗАПАМ'ЯТА́ТИ (зберегти, утримати в пам'яті), ЗАФІКСУВА́ТИ, ЗАТЯ́МИТИ розм.; ЗАКАРБУВА́ТИ, ЗАНОТУВА́ТИ (із сл. в пам'яті, в свідомості і т. ін.); ЗАМІ́ТИТИ розм. (беручи до уваги, закріплюючи в свідомості). — Недок.  Словник синонімів української мови