закарлючений

ЗАКАРЛЮ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Незвично вигнутий, у формі гачка.

Невідомо було, чого зітхав старий. Чи того, що він неписьменний і не добере значення цих закарлючених паличок, схожих на комах, які виводять учені люди на папері (Донч., II, 1956, 59);

Ніс [у знахарки] довгий, ще й закарлючений, наче в гави (Дн. Чайка, Тв., 1960, .24);

// Який має закарлюки, закарлючки.

Павло подивився на чудернацько закарлючене [турецьке] письмо, схоже на якесь плетиво, з досадою кинув: — Читай, Атанасе, бо я не втну, що там і до чого… (Кучер, Голод, 1961, 367).

Значення в інших словниках

1. закарлючений — закарлю́чений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. закарлючений — див. кривий  Словник синонімів Вусика
3. закарлючений — Загнутий, закоцюрблений, скандзюблений, закандзюблений, зігнутий.  Словник синонімів Караванського
4. закарлючений — -а, -е, розм. Незвично вигнутий, у формі гачка. || Який має закарлюки, закарлючки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. закарлючений — ЗА́ГНУ́ТИЙ прикм. (який має вигнуту, закручену форму), ЗАКОЦЮ́РБЛЕНИЙ (ЗАКУЦЬО́РБЛЕНИЙ) розм., ЗАКАРЛЮ́ЧЕНИЙ розм.; ГАЧКУВА́ТИЙ, ГАКУВА́ТИЙ, КРЮЧКУВА́ТИЙ, КАРЛЮЧКУВА́ТИЙ, КЛЮКА́СТИЙ діал. (який має форму гачка, крючка, карлючки і т. ін.). Найменша сестра.  Словник синонімів української мови