1. Словник української мови в 11 томах

закарлючений

ЗАКАРЛЮ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Незвично вигнутий, у формі гачка.

Невідомо було, чого зітхав старий. Чи того, що він неписьменний і не добере значення цих закарлючених паличок, схожих на комах, які виводять учені люди на папері (Донч., II, 1956, 59);

Ніс [у знахарки] довгий, ще й закарлючений, наче в гави (Дн. Чайка, Тв., 1960, .24);

// Який має закарлюки, закарлючки.

Павло подивився на чудернацько закарлючене [турецьке] письмо, схоже на якесь плетиво, з досадою кинув: — Читай, Атанасе, бо я не втну, що там і до чого… (Кучер, Голод, 1961, 367).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закарлючений — закарлю́чений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. закарлючений — див. кривий Словник синонімів Вусика
  3. закарлючений — Загнутий, закоцюрблений, скандзюблений, закандзюблений, зігнутий. Словник синонімів Караванського
  4. закарлючений — -а, -е, розм. Незвично вигнутий, у формі гачка. || Який має закарлюки, закарлючки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. закарлючений — ЗА́ГНУ́ТИЙ прикм. (який має вигнуту, закручену форму), ЗАКОЦЮ́РБЛЕНИЙ (ЗАКУЦЬО́РБЛЕНИЙ) розм., ЗАКАРЛЮ́ЧЕНИЙ розм.; ГАЧКУВА́ТИЙ, ГАКУВА́ТИЙ, КРЮЧКУВА́ТИЙ, КАРЛЮЧКУВА́ТИЙ, КЛЮКА́СТИЙ діал. (який має форму гачка, крючка, карлючки і т. ін.). Найменша сестра. Словник синонімів української мови