1. Словник української мови в 11 томах

закарлюка

ЗАКАРЛЮ́КА, и, ж., розм. Що-небудь у формі незвичного вигину,гачка (перев. про знаки письма, цифри і т. ін.).

Люди підходили до приговора, скидали шапки і руками та грудьми видавлювали під ним якісь, на коріння схожі закарлюки або ставили хрестик (Стельмах, Хліб.., 1959, 638);

Тільки тепер помітив [Федір], що паперова накидочка на тумбочці і сама тумбочка обмальовані рядками цифр, закарлюками-формулами (Мушк., Серце.., 1962, 199).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закарлюка — закарлю́ка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. закарлюка — -и, ж., розм. Що-небудь у формі незвичного вигину, гачка (перев. про знаки письма, цифри і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. закарлюка — ГАЧО́К (закручена лінія, розчерк у письмі), КАРЛЮ́ЧКА, КРЮЧО́К, ЗАВИТО́К, ЗАКАРЛЮ́ЧКА розм., ЗАКАРЛЮ́КА розм. Все там (у школі) було чудне, незвичайне, якісь таблички з гачками та закарлючками (М. Словник синонімів української мови
  4. закарлюка — Закарлю́ка, -ки, -ці; -лю́ки, -лю́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. закарлюка — Закарлюка, -ки ж. Крючекъ, загибъ. ум. закарлючка. О. 1862. І. 79. Словник української мови Грінченка