закачувати
ЗАКА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Підгортати край одежі або засукувати, підкочувати її частини, щоб не забруднити, не замочити і т. ін.
Татари скидали капці, закачували штани й ставали до помочі (Коцюб., І, 1955, 391);
Як хотілося Михайлові.. закачати холоші, побрести по коліна у воду, нарвати цілий жмуток жовтоцвіту! (Збан., Сеспель, 1961, 362);
По лікті закачала [Катерина] рукава, замісила глину й змазала долівку (Чорн., Визвол. земля, 1959, 144).
◊ Зака́чувати (закача́ти) рукава́ (рукави́) — братися ревно до роботи.
— Нині, коли ми набираємо такого розгону, — тільки закачуй рукава (Рад. Укр., 16. II, 1962, 3).
2. тільки 3 ос. Викликати запаморочення, нудоту.
Він доброзичливо посміхався, і схоже було, що літак його таки справді не закачав (Голов., Тополя.., 1965, 9).
3. Качаючи насосом, нагнітати що-небудь кудись, у щось.
Прийшли могутні цементувальні агрегати. Майже двісті тонн цементу закачали в свердловину і засипану піском небезпечну воронку (Наука.., 5, 1964, 46).
Словник української мови (СУМ-11)