заким
ЗА́КИМ, спол., діал. Поки.
Не довго я стояла, забарилася, Заким вода очистилася… (Чуб., V, 1874, 138);
— Заким сонце зійде — го-го! де ми будемо, — радісно шептав Остап (Коцюб., І, 1955, 355).
Словник української мови (СУМ-11)ЗА́КИМ, спол., діал. Поки.
Не довго я стояла, забарилася, Заким вода очистилася… (Чуб., V, 1874, 138);
— Заким сонце зійде — го-го! де ми будемо, — радісно шептав Остап (Коцюб., І, 1955, 355).
Словник української мови (СУМ-11)