заким
ПО́КИ (до якогось, певного часу), ДО́КИ, ПО́КІЛЬ розм., ПО́ТИ заст., ДОПО́КИ розм., ЗА́КИ діал., ЗА́КИЛЬ діал., ЗА́КИМ діал., НІМ діал. Тікай, Катре, поки не пізно, поки тебе не застукали отут, під вікном, бо тоді поговору буде на все село (В. Кучер); "Доки грім не гряне — рак не свисне", — цю приказку ніби про нас склали (І. Цюпа); Завзятий як перець, покіль не вийде на герець (прислів'я); Ідеал поти й живе, поки він нерушимий та оспоримий, а як перестане ним бути, то йде до архіву історії (Леся Українка); Я знов до тебе сперся на плече — прийми мої плачі й слова прийми — сім тисяч літ між нами протече, допоки наговоримося ми (В. Коротич); Заки Бронко дійшов до друкарні, кіннотчики поверталися вже назад (Ірина Вільде); Закиль жила на світі моя стара, Оксана, — була з мене користь і сім'ї, і державі (В. Кучер); Козаче, голубче, Соколику мій! Дай білу рученьку, Зо мною постій! Най надивлюся, Слізьми заллюся, Заким з дороги Тебе діждуся! (С. Руданський); З бистротою лані кинулася (Єлена) в хату, і нім Олекса добіг — винесла йому рушницю (Г. Хоткевич).
Словник синонімів української мови