закинутий

ЗАКИ́НУТИЙ, ЗАКИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заки́нути 1-7.

Там, закинута уміло, до камінної гряди блешня з посвистом летіла у кипучий вир води (Гонч., Вибр., 1959, 272);

Вийшов [з хати] трохи зігнувшись, молодий гуцул із сокирою, закиненою недбало на плечі (Коб., І, 1956, 379);

В її вроді прокинулась не тільки романтична, а може й справді артистична душа, закинута в сільську глушину (Н.-Лев., III, 1956, 229);

Закинутими за голову руками він тримав важкий.. лантух з зерном (Стельмах, Хліб.., 1959, 153);

Хоч сахарня давно вже закинена, розсипалася і заросла травою, в порожніх будинках її раз у раз вчувався шум (Коцюб., II, 1955, 7);

// заки́нуто, безос. присудк. сл.

Обабіч виднілися махалки, показуючи місця, де закинуто сіті (Дмит., Наречена, 1959, 20);

[Ізоген:] Єпископа закинуто в темницю (Л. Укр., III, 1952, 294);

Уже восени за його [Іоанна Цимісхія] наказом у Болгарію було закинуто багато лазутчиків (Скл., Святослав, 1959, 549).

Словник української мови (СУМ-11)