заклуботатися
ЗАКЛУБОТА́ТИСЯ, о́четься і ЗАКЛУБОЧИ́ТИСЯ, иться, док. Почати клуботатися, клубочитися.
Серед ясного літнього дня, коли сонце аж пече, так гріє та світить, дивись: де не взявся вітер, надув-нагнав з усіх боків чорні хмари, заклуботались вони (Мирний, 1, 1949, 239);
Туман під лісом заколихався дужче, заклуботався й почав розходитись, бліднути й зникати (Гр., II, 1963, 438);
Загув [струмок], зашумів на тісних лотоках, зіп’явсь, заклубочивсь, мов білая грива (Дн. Чайка Тв., 1960, 175);
Біля редуту зав’язався бій, над полем прогуркотіли перші гарматні постріли, сколихнулася земля, заклубочився дим (Кочура, Зол. грамота 1960, 281).
Словник української мови (СУМ-11)