заколихувати

ЗАКОЛИ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОЛИХА́ТИ, заколишу́, заколи́шеш і рідко заколиха́ю, заколиха́єш, док., перех. Те саме, що заколи́сувати.

Мати над колискою. Погодувала вже, стала заколихувати, «котка» стиха співаючи, і раптом урвала спів (Головко, І, 1957, 343);

В колисці плакала дитина, її намагалася заколихати дівчинка років п’яти (Мушк., Серце.., 1962, 325);

Санки, мов човен на бистрині, ніби пливли тихо, швидко й плавко і, ніби колиска, заколихали молодого хлопця (Н.-Лев., IV, 1956, 150);

Мир і згода заколихали її болі (Мирний, І, 1954, 231).

Значення в інших словниках

1. заколихувати — заколи́хувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. заколихувати — див. колихати; хитати  Словник синонімів Вусика
3. заколихувати — -ую, -уєш, недок., заколихати, заколишу, заколишеш і рідко заколихаю, заколихаєш, док., перех. Те саме, що заколисувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. заколихувати — ЗАКОЛИ́СУВАТИ (колишучи, присипляти — дитину), ЗАКОЛИ́ХУВАТИ, ПРИКОЛИ́СУВАТИ, ПРИКОЛИ́ХУВАТИ, УКОЛИ́СУВАТИ (ВКОЛИ́СУВАТИ). — Док.: заколиса́ти, заколиха́ти, приколиса́ти, приколиха́ти, уколиса́ти (вколиса́ти).  Словник синонімів української мови
5. заколихувати — Заколи́хувати, -хую, -єш сов. в. заколиха́ти, -шу́, -шеш, гл. Закачивать, закачать. І укриє й перехристить, тихо заколише. Шевч. 105.  Словник української мови Грінченка