закочений
ЗАКО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закоти́ти.
Серед сивого відкритого простору темніє якась стеблина, мабуть, водорость, занесена під час приливу з Азова, або кураїна, закочена вітром зі степу (Гончар, II, 1959, 59);
З-під арби підвівся Євген Вікторович Храпков і, діловито розставивши руки з закоченими рукавами, ступив назустріч (Ле, Міжгір’я, 1953, 217);
Ще донедавна з уявою про письменника, поета зв’язувався образ або такого собі облизаного паничика, ..або екзальтованої панночки з закоченими вгору очима (Еллан, II, 1958, 159);
// зако́чено, безос. присудк. сл.
Одяг на ньому [рибалці] несвіжий: латаний-полатаний тільник, вилинялі з матроської роби штани, холоші яких закочено (Логв., Давні рани, 1961, 75).
Словник української мови (СУМ-11)