закошувати
ЗАКО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОСИ́ТИ ошу́, о́сиш, док., перех., розм.
1. Те саме, що ско́шувати.
— Тоді вільні степи були, — скільки хто закосив, те й твоє (Вишня, І, 1956, 34).
2. тільки док. Почати косити.
У Трохименка, коли вуйко закошував нову ручку, зринуло дивне бажання пожартувати з ним (Кос., Новели, 1962, 118).
Словник української мови (СУМ-11)