закрут
ЗА́КРУТ, у, ч. Крутий поворот, дугоподібний вигин.
Картини змінюються за кожним закрутом бистрої річки (Н.-Лев., II, 1956, 415);
Стежка закручувала тут понад ярок і п’ялася стрімко до вершка; власне на тім закруті була невеличка рівна платформа (Фр., III, 1950, 88);
В далекому закруті долини чорніли купою садки й виноградники (Коцюб., І, 1955, 252);
Він уже хотів повернутись назад, коли побачив ген якийсь віз коло закрута (Козл., Ю. Крук, 1950, 201);
// Крива, звивиста лінія.
Вподовж висот — химерні закрути траншей (Гончар, III, 1959, 412);
// Загнута частина чого-небудь.
Це була чорного буку, блискуче шліфована шестигранна палиця з прямим, майже як літера Г, закрутом для руки (Ле, Міжгір’я, 1953, 436).
Словник української мови (СУМ-11)