закручений
ЗАКРУ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до закрути́ти¹ 1-6, 8.
Денис зубами відкрив туго закручену флягу (Гончар, III, 1959, 411);
Приходимо до Христі — аж у неї і хата закручена (Мирний, III, 1954, 38);
Вуса [Богучара] були старанно закручені догори (Кучер, Чорноморці, 1956, 71);
// закру́чено, безос. присудк. сл.
Закручено руки в ремені, і ноги в колодки забиті (Мал., Звенигора, 1959, 91).
2. у знач. прикм. Звивистий, з багатьма поворотами.
Лука слалася, як скатерть, понад берегом закрученої річки (Н.-Лев., IV, 1956, 104).
3. у знач. прикм., перен. Хитромудрий, вигадливий або пишномовний.
Висловлюючись закрученими зворотами канцелярських паперів, доповнюючи свої слова закругленими, пластичними рухами, він умів заставити слухати (Коп., Вибр., 1948, 15);
// Химерний, складний.
Отець Сидір викомарював на одній нозі закручені вензелі. Ряса його розвівалась по кімнаті, як крила (Донч., III, 1956, 94).
Словник української мови (СУМ-11)