закрякати
ЗАКРЯ́КАТИ, кря́каю, кря́каєш і кря́чу, кря́чеш док. Почати крякати.
Ворони на дзвіницю сіли і закрякали (Черемш., Тв., 1960, 255);
Крук закрякав над його головою (Фр., VII, 1951, 405);
Качки голосно закрякали і побралися на берег (Панч, III, 1956, 31).
Словник української мови (СУМ-11)