закріпощати
ЗАКРІПОЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАКРІПОСТИ́ТИ ощу́, ости́ш, док., перех., заст. Те саме, що закріпа́чувати.
[Аврам:] Був вільний — закріпостили (К.-Карий, І, 1960, 97).
Ду́шу закріпости́ти кому — перестати володіти собою потрапити в моральну залежність від кого-небудь.
Як вишукав [сотник] ..відьму, та їй і піддався, і чортяці душу закріпостив (Кв.-Осн., II, 1956, 219).
Словник української мови (СУМ-11)