закувікати
ЗАКУВІ́КАТИ, ає, док. Почати кувікати.
От і свині закувікали по чистих свинарниках (Ю. Янов., II, 1954, 166);
*Образно. — Ат, верз [піп] щось таке, що й купи не держиться; ще й на кінці закувікав! — говорив титар (Н.-Лев., III, 1956, 62).
Словник української мови (СУМ-11)