закувати

ЗАКУВА́ТИ¹ див. зако́вувати.

ЗАКУВА́ТИ², ую́, ує́ш, док. Почати кувати (про зозулю).

Закувала зозуленька В зеленому гаї, Заплакал дівчинонька — Дружини немає (Шевч., II, 1952 124).

◊ Зозу́ля закуй́ по кому, етн. — хтось помре.

[Івасик:] Зайчика звільни негайно! [Вовк:] О! Яки герой з’явився! Я колись з такими бився. Зараз по тобі звзуля В темнім лісі закує. Ну, розказуй, чий ти є (Фомін, Вибр., 1958, 216);

По́ки зозу́ля закує́ — поки настане весна, тепло.

— Я тобі в очі скажу: нероб ти! Да, ледар. Ждеш, поки зозуля закує! (Горд., II, 1951, 307).

Значення в інших словниках

1. закувати — закува́ти 1 дієслово доконаного виду накласти кайдани закува́ти 2 дієслово доконаного виду про зозулю  Орфографічний словник української мови
2. закувати — I див. заковувати. II -ую, -уєш, док. Почати кувати (про зозулю).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. закувати — ЗАКО́ВУВАТИ (у кайдани і т. ін.), КУВА́ТИ, СКО́ВУВАТИ, ЗАБИВА́ТИ. — Док.: закува́ти, заку́ти, скува́ти, заби́ти. Коли його заковували в кайдани, щоб везти на суд аж у губернію, то скували подвійні ланцюги, як на велетня (Ю.  Словник синонімів української мови
4. закувати — Закува́ти, -кую́, -кує́ш; закува́в, -ва́ла; заку́й, -ку́йте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. закувати — Закува́ти см. заковувати.  Словник української мови Грінченка