закувати

ЗАКО́ВУВАТИ (у кайдани і т. ін.), КУВА́ТИ, СКО́ВУВАТИ, ЗАБИВА́ТИ. — Док.: закува́ти, заку́ти, скува́ти, заби́ти. Коли його заковували в кайдани, щоб везти на суд аж у губернію, то скували подвійні ланцюги, як на велетня (Ю. Яновський); Ми не кували другим кайдани, Чужої не нищили волі! (М. Старицький).

II. КУВА́ТИ (про зозулю), КУ́КАТИ, КУКУ́КАТИ. — Док.: закува́ти, прокува́ти, проку́кати, прокуку́кати. Ой кувала зозуленька, тепер не чувати, Полетіла в гай зелений нічку ночувати (коломийка); Кукала зозуля од калиночки; Їхали жовніри з Україночки (пісня); Зозуля голосно кукукала (Я. Щоголів).

Значення в інших словниках

1. закувати — закува́ти 1 дієслово доконаного виду накласти кайдани закува́ти 2 дієслово доконаного виду про зозулю  Орфографічний словник української мови
2. закувати — I див. заковувати. II -ую, -уєш, док. Почати кувати (про зозулю).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. закувати — Закува́ти, -кую́, -кує́ш; закува́в, -ва́ла; заку́й, -ку́йте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. закувати — ЗАКУВА́ТИ¹ див. зако́вувати. ЗАКУВА́ТИ², ую́, ує́ш, док. Почати кувати (про зозулю). Закувала зозуленька В зеленому гаї, Заплакал дівчинонька — Дружини немає (Шевч., II, 1952 124). ◊ Зозу́ля закуй́ по кому, етн. — хтось помре.  Словник української мови в 11 томах
5. закувати — Закува́ти см. заковувати.  Словник української мови Грінченка