закуняти

ЗАКУНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм. Почати куняти; задрімати.

— Пасу, пасу, та й закуняю з голоду, — далебі! (Барв., Опов.., 1902, 314);

Я й сам не запримітив, коли закуняв, зігрівшись біля маминого боку (Збан., Мор. чайка, 1959, 136).

Значення в інших словниках

1. закуняти — закуня́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. закуняти — -яю, -яєш, док., розм. Почати куняти; задрімати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. закуняти — Закуня́ти, -ня́ю, -єш гл. Задремать. Коли б сьогоднішню був ніч хоч закуняв. Гул. Арт. О. 1861. III. 83.  Словник української мови Грінченка