закут
ЗА́КУТ, а, ч., розм. Віддалений або малопомітний куток у приміщенні.
Твердохлібові здалося, ніби він потрапив у глухий темний закут, де нічим дихати (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 6);
*Образно. Та вже з чорних закутів плазували змії, сповзались в єдине гадюче кубло, спішили викрасти в людей світло, яке лилося зі Сходу (Цюпа, Назустріч.., 1958, 30);
// Віддалене, малопомітне, звичайно відлюдне місце.
Мирон прямує до свого лісового закута, де біля ставочка, отороченого подвійною рамою з очерету та кущів, стоїть його нова охайна хата (Стельмах, II, 1962, 42).
Словник української мови (СУМ-11)