закутий

ЗАКУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заку́ти 1, 2

Він у темниці, в кайдани закутий, Тяжко картаючись серцем, сидить (Л. Укр., І, 1951, 337);

За щастя народу — ідеї свої — Батьки наші славні, в кайдани закуті, На каторгу йшли у сибірські краї… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 193);

І чую рев звірячий тужно-лютий… Дивлюсь — і бачу з-за дерев: Стоїть закутий У клітку лев (Олесь, Вибр., 1958, 331);

Ори, ори й співай, ти, велетню, закутий В недолі й тьми ярмо! Пропаде пітьма і гніт (Фр., X, 1954, 44);

Полк стоїть, у сталь закутий, В гніві, в ярості, в огні (Мал., Звенигора, 1959, 92);

Не отрясе вже буря люта садів заквітчаних сніги. І пестить хвилями Славута в граніт закуті береги (Сос., Зел. світ, 1949, 60);

Перед нами була річка, ще закута льодом (Досв., Вибр., 1959,182).

Значення в інших словниках

1. закутий — заку́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. закутий — Окутий, кутий, закований; П. не вільний, ув'язнений, заарештований; (лицар) закутий у панцер; (морозом) скутий.  Словник синонімів Караванського
3. закутий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до закути 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. закутий — заку́тий : ◊ заку́та макітра → макітра  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. закутий — Зако́ваний і заку́тий, -та, -те заку́тий і зако́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. закутий — Закутий, -а, -е Закованный. Закуті в пута неофіти. Шевч. 612.  Словник української мови Грінченка