закушпелити

ЗАКУШПЕ́ЛИТИ, лю, лиш, док., діал.

1. неперех. Почати кушпелити, здіймати куряву, вихрити, крутити снігом і т. ін.

І не минуло яких півгодини з моменту прибуття, як з усіх гармат, всіх батарей уже били то залпами, то біглим вогнем — аж метелиця з білого цвіту вишень закушпелила над вишняком (Головко, І, 1957, 286);

// безос.

Насупилось небо… заховалось сонце — похмуріло… загуло, закрутило, закушпелило шляхом… зиркнула блискавка, загуркотів грім… (Мирний, II, 1954, 138).

2. неперех. Швидко піти, поїхати і т. ін., здіймаючі куряву.

Раптом із-за схилу, як з-під землі, виринув і вершник і закушпелив Оксенові назустріч (Тют., Вир 1960, 78).

3. перех. Запорошити, покрити пилом кого-, що-небудь.

— Ми знаємо, куди вам треба. — А куди? — До Мєлашки Чобітьківської.. Тільки давайте швидше, бо вас череда закушпелить (Гончар, І, 1954, 502).

Значення в інших словниках

1. закушпелити — закушпе́лити дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. закушпелити — -лю, -лиш, док., діал. 1》 неперех. Почати кушпелити, здіймати куряву, вихрити, крутити снігом і т. ін. || безос. 2》 неперех. Швидко піти, поїхати і т. ін., здіймаючи куряву. 3》 перех. Запорошити, покрити пилом кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. закушпелити — Закушпе́лити, -лю, -лиш гл. Запылить, подняться пыли, мятели. Закрутило, закушпелило шляхом. Мир. ХРВ. 169.  Словник української мови Грінченка