зал
ЗАЛ, у, ч.
1. Велике приміщення для багатолюдних зборів, засідань, занять і т. ін.
Зал засідань нагадує студентську аудиторію (Кир., Вибр., 1960, 276);
Зал чекання на вокзалі. Пізній вечір. Зал майже порожній (Коч., II, 1956. 236);
Їх ждали, готувалися, прикрасивши концертний зал вінками з сивої ялини і туї (Кучер, Чорноморці, 1956, 62);
Черговий збір влаштували у фізкультурному залі (Донч., V, 1957, 452);
Будинок пульта стояв вище за машинний зал (Баш, На землі.., 1957, 35);
// Про людей, що є в залі.
Зал весело реагує на жартівливі слова академіка (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 199).
2. заст. Простора кімната в квартирі, признач. для прийому гостей, розваг і т. ін.
І вдень він даремне розваги шука, а потім по ночах марою блука, обходить всі зали й кімнати (Л. Укр., І, 1951, 438).
Словник української мови (СУМ-11)