залебедіти

ЗАЛЕБЕДІТИ, джу́, ди́ш, док., діал.

1. Залепетати.

Чи Магда пам’ятала! Вона припала враз до Лени й залебеділа гаряче (Тудор, Народження, 1941, 96);

*Образно. Не Дніпра залебеділи гори-хвилі Попід горами, в імлі, То слова його [Т. Г. Шевченка] огнисті, серцю милі, Наче хвилі, Розлилися по землі (Мал., Віщий голос, 1961, 105).

2. Почати слізно благати, просити.

Значення в інших словниках

1. залебедіти — залебеді́ти дієслово доконаного виду залепетати діал.  Орфографічний словник української мови
2. залебедіти — -джу, -диш, док., діал. 1》 Залепетати. 2》 Почати слізно благати, просити.  Великий тлумачний словник сучасної мови