заливний
ЗАЛИВНИ́Й, а́, е́.
1. Дуже рясний і довготривалий (про дощ).
Цілісіньку ніч ішов заливний дощ (Ле, Клен. лист, 1960, 103).
2. Який заливається, затоплюється навесні водою.
Йшов пічник біля ріки, Стрів людину незнайому: Йде по лузі заливному. Без дороги — навпрошки (Мал., Серце.., 1959, 173).
3. Залитий спеціальною приправою або наваром, що загусає.
Заливний судак, риба в томаті, ікра і сьомга.. дратували гостей, викликали апетит (Мокр., Сто.., 1961, 95);
// у знач. їм. заливне́, ного, с. Холодна страва з м’яса або риби, залита наваром, що загусає.
Заливне готують з ковбас, обрізків шинки, зельцю, мозку і язика, але до кожного з них обов’язково додають кусочки лимона і моркви (Укр. страви, 1957, 82).
4. Те саме, що зали́вчастий.
Солов’ї розлягаються на увесь ліс заливним щебетанням (Мирний, III, 1954, 293);
Натовп удруге гримнув заливним реготом (Епік, Тв., 1958, 288);
Він [звір] був трошки довший від лиса, вищий на ногах.. Що особливо запам’яталось — це його заливний, огидний гавкіт (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 55).
Словник української мови (СУМ-11)