залишній
ЗАЛИ́ШНІЙ, я, є, розм.
1. Який перевищує необхідну кількість кого-, чого-небудь; зайвий.
Погнали [брати] у слободу на красний торг яку залишню скотинку продати (Кв.-Осн., II, 1956, 227);
— Іду та й думаю: оце двісті карбованців є. Що мені на них купити? У мене ні сорочки залишньої немає, ні платна, ні юпчини, ні кожушанки про зиму (Мирний, III, 1954, 168).
2. Доданий, накинутий понад те, що наявне.
— Коней, голубчику. — А подорожня, чи пак одкритий лист, є ? Подав йому одкритий лист, він подививсь, зараз і прогони вищитав [вирахував] — такий спритний! — і ще накинув кілька верстов залишніх (Стор. І, 1957, 78).
3. Непотрібний через свою неважливість; незначний.
Залишні дріб’язки.
Словник української мови (СУМ-11)