залюбки
ЗАЛЮБКИ́, присл. Охоче, із задоволенням.
Він залюбки згодився б тепер одбути кару за Грицька (Вас І, 1959, 175);
Миколі подобались українські пісні, і він їх залюбки слухав… (Шер., Перші загони, 1939, 19);
Ремо залюбки з’їв шматок сарни (Досв., Гюлле, 1961, 59).
Словник української мови (СУМ-11)