1. Словник української мови в 11 томах

залюбки

ЗАЛЮБКИ́, присл. Охоче, із задоволенням.

Він залюбки згодився б тепер одбути кару за Грицька (Вас І, 1959, 175);

Миколі подобались українські пісні, і він їх залюбки слухав… (Шер., Перші загони, 1939, 19);

Ремо залюбки з’їв шматок сарни (Досв., Гюлле, 1961, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. залюбки — залюбки́ прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. залюбки — див. охоче Словник синонімів Вусика
  3. залюбки — пр., охоче, радо, з дорогою душею, з приємністю, кн. із задоволенням. Словник синонімів Караванського
  4. залюбки — [зал'убки] присл. Орфоепічний словник української мови
  5. залюбки — присл. Охоче, із задоволенням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. залюбки — ОХО́ЧЕ (з великим бажанням, готовністю, радістю), РА́ДО, ЗАЛЮБКИ́, ЗАОХО́ТКИ розм. Охоче посилаю вам уповноваження на право перекладати мої оповідання (М. Коцюбинський); Хлопці радо йшли озброєні до лав (В. Словник синонімів української мови
  7. залюбки — Залюбки́, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. залюбки — Залюбки нар. Съ удовольствіемъ; охотно. Ну там вода! залюбки напитись. Черк. у. На Наталю молодую залюбки дивились. Мкр. Н. Як перше було, коли йду куди, то весело й залюбки. МВ. І. 17. Словник української мови Грінченка