залякувати

ЗАЛЯ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Викликати в кого-небудь страх, переляк; робити кого-небудь боязким, лякливим.

Накинувся був [барон] чомусь тільки на Андрія Горленка, залякував його всякими карами, розстрілом навіть… (Крот., Сини.., 1948, 23);

Проворна [Івга], моторна, смілива, ..її ніхто не обдурить, ні залякає (Кв.-Осв., II, 1956, 274);

[Ярослав:] Мене шибеницею не залякаєш. А ви [пани] її бійтеся. Іде на вас великий гнів (Мокр., П’єси, 1959, 99);

Кинули ми виклик і негоді й бурям, нас не залякають атомні громи (Сос., Так ніхто.., 1960, 41).

Значення в інших словниках

1. залякувати — заля́кувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. залякувати — див. лякати  Словник синонімів Вусика
3. залякувати — Лякати, страхати, застрашувати, с. тероризувати.  Словник синонімів Караванського
4. залякувати — -ую, -уєш, недок., залякати, -аю, -аєш, док., перех. Викликати в кого-небудь страх, переляк; робити кого-небудь боязким, лякливим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. залякувати — ЗАЛЯ́КУВАТИ (викликати в кого-небудь почуття занепокоєння, тривоги, страху, повідомляючи щось, погрожуючи чимсь), СТРАХА́ТИ, СТРАШИ́ТИ, ЛЯКА́ТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ, ЗАСТРА́ШУВАТИ розм. — Док.: заляка́ти, застраха́ти, застраши́ти.  Словник синонімів української мови
6. залякувати — Залякувати, -кую, -єш сов. в. заляка́ти, -ка́ю, -єш, гл. Запугивать, запугать. Наскакуєш, щоб дух мій залякати. К. Іов. 23.  Словник української мови Грінченка