залізно

ЗАЛІ́ЗНО. Присл. до залі́зний 2-4.

Пашке підніс залізно стиснутого кулака до самісіньких Дмитрових очей (Коз., Гарячі руки, 1960, 88);

Я в наші дні залізна вірю і їм молюсь… (Сос., І, 1957, 413);

Йдучи на бій, ми поклялись залізно, що виб’єм меч з фашистської руки (Гонч., Вибр., 1959, 158);

Карпати.. Віки залізно тут пройшли Безповоротними шляхами (Рильський, Сад.., 1955, 75);

*Образно. Конвейєр залізно співа (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 153).

Значення в інших словниках

1. залізно — залі́зно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. залізно — Присл. до залізний 2-4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. залізно — присл.; жрм; схвальн. Точно, дуже надійно. Але на місце приїдемо — одразу віддам, залізно! (А. Кокотюха, Шлюбні ігрища жаб). БСРЖ, 181.  Словник жарґонної лексики української мови