залізяка
ЗАЛІЗЯ́КА, и, ж., розм. Довгаста залізна штаба або взагалі шматок заліза.
— Машина скакнула в ямку та так шкереберть і перевернулася.. Поглянемо — аж отакенна завтовшки залізяка у ній застряла (Мирний, IV, 1955, 247);
Колись там був перекинутий з каменя на камінь місток, од котрого зостались тільки товсті залізяки (Н.-Лев., II, 1956, 139);
Іванко перехоплює кліщі в свої руки і вже сам перевертає залізяку, яка стає слухняною (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 200);
// Предмет із заліза.
Важко клацнув замок гармати. Тривожачись, Мірошниченко обома руками схопив довбню, подався назад і вдарив по залізяці (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 196).
Словник української мови (СУМ-11)