залізяка
ЗАЛІЗЯ́КА, и, ж., розм. Довгаста залізна штаба або взагалі шматок заліза.
— Машина скакнула в ямку та так шкереберть і перевернулася.. Поглянемо — аж отакенна завтовшки залізяка у ній застряла (Мирний, IV, 1955, 247);
Колись там був перекинутий з каменя на камінь місток, од котрого зостались тільки товсті залізяки (Н.-Лев., II, 1956, 139);
Іванко перехоплює кліщі в свої руки і вже сам перевертає залізяку, яка стає слухняною (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 200);
// Предмет із заліза.
Важко клацнув замок гармати. Тривожачись, Мірошниченко обома руками схопив довбню, подався назад і вдарив по залізяці (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 196).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- залізяка — залізя́ка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- залізяка — -и, ж., розм. Довгаста залізна штаба чи взагалі шматок заліза. || Предмет із заліза. Великий тлумачний словник сучасної мови
- залізяка — невідм., у знач. присл.; мол. Те саме, що залізно. Словник жарґонної лексики української мови
- залізяка — Залізя́ка, -ки, -ці; -зя́ки, -зя́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- залізяка — Залізяка, -ки ж. Обломокъ, кусокъ желѣза. Як покладеш залізяку на тому припічку, що в комені, до ніколи не буде вовк нападать на скотину. Чуб. І. 48. Виколов око залізякою. Левиц. Пов. 341. ум. залізячка. Словник української мови Грінченка