замакітрюватися
ЗАМАКІ́ТРЮВАТИСЯ, ю́ся, ює́шся, недок., ЗАМАКІ́ТРИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм. Втомившись від якихось турбот, клопотів, не сприймати більше нічого.
Порадь мене, ..у тебе голова свіжіша, а я замакітрився тою конторою (Коцюб., III, 1956, 163).
◊ Голова́ замакі́трюється (замакі́трилась); У голові́ замакітрюється (замакітрилось):
а) про стан запаморочення.
— Отакої, — кажу, — я ж уроки вчив, аж голова замакітрилась! (Донч., V, 1957, 179);
б) про втрату здатності розумно, тверезо міркувати.
[Самопал:] Я тебе, Антоне, сорок років знаю… Ти як вийшов у передовики, так тобі.. і замакітрилась голова… Здалось тобі, що ти — пуп землі (Зар., Антеї, 1962, 215);
Світ замакі́трився кому — те саме, що Світ закрути́вся ( див. закрути́тися²).
В голові стукав, неначе хто молотком в виски лупить, світ мені зовсім замакітрився (Н.-Лев., III, 1956, 259).
Словник української мови (СУМ-11)