заманити —
замани́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
заманити —
див. заманювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
заманити —
замани́ти в свої́ сі́ті кого. Зваблюючи чимось, змусити підкоритися, піддатися. Він (Борис) зовсім ясно почував відразу до тої кокетки і розпусниці, котра, очевидно, всіма способами старалась заманити його в свої сіті (І. Франко).
Фразеологічний словник української мови
заманити —
Заманити, -ню́, -ниш гл. Заманить. На погибель вас у замок заманили. К. Досв. 209.
Словник української мови Грінченка