Словник української мови в 11 томах

заманиха

ЗАМАНИ́ХА, и, ж. (Есhinpanax hoidus). Чагарникова рослина, стовбур, гілки й листя якої вкриті колючками й яка має соковиті плоди.

Могила вся поросла заманихою (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 488).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. заманиха — замани́ха іменник жіночого роду рослина  Орфографічний словник української мови
  2. заманиха — -и, ж. Чагарникова рослина, стовбур, гілки й листя якої вкриті колючками та яка має соковиті плоди.  Великий тлумачний словник сучасної мови