замиготіти

ЗАМИГОТІ́ТИ, ти́ть, док. Підсил. до замигті́ти.

В одчинені двері проти зелених жаб на килимі замиготіли голови (Н.-Лев., III, 1956, 47);

Пройшло ж більше півгодини, як між деревами замиготіла його постать (Трубл., І, 1955, 117);

Його руки замиготіли над стіною так швидко, наче він не цеглу клав, а грав на цимбалах (Руд., Остання шабля, 1959, 24);

На небі замиготіла перша зірниця (Фр., IV, 1950, 17);

В залі тим часом погасили світло. Ущух гомін, хвилями світла замиготів екран (Гончар, II, 1959, 178);

// безос.

Від напруження у Тамари зашуміло в голові, замиготіло в очах, і вона впала на руки жінок (Хижняк, Тамара, 1959, 199).

Значення в інших словниках

1. замиготіти — замиготі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. замиготіти — -тить, док. Підсил. до замигтіти. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. замиготіти — (аж) і́скорки в оча́х замиготі́ли у кого, чиїх. Хто-небудь раптом став веселим, життєрадісним і т. ін. Мар’я кинулась у горниці за дзеркалом.— Дивися! — сказала, підносячи. Марина присвітила.  Фразеологічний словник української мови