замирювати

ЗАМИ́РЮВАТИ, юю, юєю і ЗАМИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., рідко ЗАМИРИ́ТИ, мирю́, ми́риш, док., розм.

1. перех. Вносити мир, згоду у що-небудь, заспокоювати когось, щось.

Над лісом тихі зорі стояли, замиряли ліс… Куди там! Не хотів і не знав спокою і вночі: шумів, озвірілий (Вас., II, 1959, 558);

Жити весь вік землею, — Вірна вона і щира, Серцю поможе в сумі, Бурі в душі замирить (Гірник, Сонце.., 1958, 88).

2. перех. Налагоджувати мирні стосунки між ким-небудь; мирити.

Великі події замирюють найлютіших ворогів (Смолич, II, 1958, 57).

3. неперех. Припиняти ворогування, сварки з ким-небудь; миритися.

[Сидір:] Зразу треба було з ним замирить (К.-Карий, І, 1960, 60).

Значення в інших словниках

1. замирювати — зами́рювати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. замирювати — -юю, -юєш і замиряти, -яю, -яєш, недок., рідко замирити, -мирю, -мириш, док., розм. 1》 перех.Вносити мир, згоду у що-небудь, заспокоювати когось, щось. 2》 перех. Налагоджувати мирні стосунки між ким-небудь; мирити. 3》 неперех. Припиняти ворогування, сварки з ким-небудь; миритися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. замирювати — МИРИ́ТИ (відновлювати, встановлювати мирні стосунки між кимсь; змушувати терпимо ставитися до когось, чогось), ПРИМИРЯ́ТИ, ПРИМИ́РЮВАТИ, РОЗВО́ДИТИ, РОЗМИРЯ́ТИ, РОЗБОРОНЯ́ТИ, РОЗНІМА́ТИ (відновлювати мир, згоду між кимсь...  Словник синонімів української мови