замовлений
ЗАМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до замо́вити 1, 2.
— Шкода, що ми не можемо поїхати разом з нею до міста. У мене й коні замовлені (Л. Укр., III 1952, 575);
На пристані вони взяли замовлену зучорашнього дня невелику шлюпку (Собко, Скеля.., 1961 107);
— Будуть унуки — теж повмирають, а мій ліс усе стоятиме… — Тобто він замовлений, до страшного суду стоятиме? (Л. Янов., І, 1959, 347);
// замо́влено безос. присудк. сл.
Вінок уже замовлено, і гроші на нього помалу збираються (Коцюб., І, 1955, 166).
Словник української мови (СУМ-11)