заміряти
ЗАМІ́РЯТИ див. заміря́ти¹.
ЗАМІРЯТИ¹, я́ю, я́єш і ЗАМІ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАМІ́РИТИ і ЗАМІРЯ́ТИ, рю, риш, док., перех., спец. Те саме, що вимі́рювати 1.
Данило Микитович з техніком заміряв глибину фундаменту (Кучер, Трудна любов, 1960, 407);
Берем з глибини вапняків породи, Рельєф заміряєм, вивчаєм грунти… (Дор., Серед степу.., 1952, 79);
Від заводу Генріх знову пішов на луки замірити площу скошеного сіна (Чорн., Визвол. земля, 1959, 75);
— Захворіла, чи що? — Ні. Я здорова. — То, може, тебе зобидив хто? Ділянку невірно заміряли в артілі чи трудодень неправильно записали? (Тют., Вир, 1964, 159);
Юрко закачав рукави, упевнено підійшов до трактора. Заміряв пальне, перевірив електрообладнання, оглянув свічі (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 82).
ЗАМІРЯ́ТИ³, я́ю, я́єш, недок., рідко. Те саме, що заміря́тися² 3.
Пріська жила собі на другому краю села і не відала, що Грицько заміряв (Мирний, III, 1954, 59);
Сподіваюся, що мені не прийдеться по Вас брати спадків, бо Ви самі будете в силі покінчити те, що заміряєте (Л. Укр., V, 1956, 353).
ЗАМІРЯ́ТИСЯ², яється і ЗАМІ́РЮВАТИСЯ, юється, недок. Пас. до заміря́ти¹, замі́рювати.
ЗАМІРЯ́ТИСЯ², я́юся, я́єшся, недок., ЗАМІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док.
1. на кого-що. Готуватися ударити, піднімаючи догори або відводячи вбік руку, зброю або будь-який предмет замість зброї; замахуватися.
[Дженні:] Геть звідси, геть, бо я тебе уб’ю! (Хапає кия, що попавсь під руку, і заміряється на індіанку) (Л. Укр., III, 1952, 55);
Кайдаш ухопив кочергу й замірився на молодиць (Н.-Лев., II, 1956, 297);
Сафар люто замірився на неї нагаєм, але вчасно схаменувся: рубець попсував би Настину шкіру і знизив би їй ціну (Тулуб, Людолови, І, 1957, 222).
2. на що. Намагатися заподіяти шкоду.
Що? Податки з нас Сміють правити в цей час? На дворянське право Заміряється… держава? (Зеров, Вибр., 1966, 453);
// у сполуч. із сл. на життя. Намагатися заподіяти смерть кому-небудь.
*Образно. На третій день Проценко виїхав з губернії з думкою ніколи не вертатися в се прокляте місто, що так йому далося взнаки, що опорочило його добре ймення, що замірялося на його життя молоде (Мирний, III, 1954, 189);
Тоді ж уперше був [Білютін] поранений.. Ці шість перших ворожих куль, що замірялися на його молоде життя, назавжди запам’яталися йому (Ле, Мої листи, 1945, 178).
3. Мати намір, збиратися зробити що-небудь; намірятися.
Разом замірялись [Васильок з Гервазієм] тікати в прерії та пампаси на вільне життя (Смолич, Мир.., 1958, 534);
Марина встала нарешті і замірилася йти (Гр., І, 1963, 261);
// Виношувати таємні, підступні плани, спрямовані проти кого-, чого-небудь.
Федорові Литці здавалося, що всі робітники вже знали, хто замірявся забити Логвина, йому ввижалося, ще всі стежили за кожним його рухом, ловили найменший його подих (Епік, Тв., 1958, 186).
Словник української мови (СУМ-11)