заміряти

ЗАМІ́РЯТИ див. заміря́ти¹.

ЗАМІРЯТИ¹, я́ю, я́єш і ЗАМІ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАМІ́РИТИ і ЗАМІРЯ́ТИ, рю, риш, док., перех., спец. Те саме, що вимі́рювати 1.

Данило Микитович з техніком заміряв глибину фундаменту (Кучер, Трудна любов, 1960, 407);

Берем з глибини вапняків породи, Рельєф заміряєм, вивчаєм грунти… (Дор., Серед степу.., 1952, 79);

Від заводу Генріх знову пішов на луки замірити площу скошеного сіна (Чорн., Визвол. земля, 1959, 75);

— Захворіла, чи що? — Ні. Я здорова. — То, може, тебе зобидив хто? Ділянку невірно заміряли в артілі чи трудодень неправильно записали? (Тют., Вир, 1964, 159);

Юрко закачав рукави, упевнено підійшов до трактора. Заміряв пальне, перевірив електрообладнання, оглянув свічі (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 82).

ЗАМІРЯ́ТИ³, я́ю, я́єш, недок., рідко. Те саме, що заміря́тися² 3.

Пріська жила собі на другому краю села і не відала, що Грицько заміряв (Мирний, III, 1954, 59);

Сподіваюся, що мені не прийдеться по Вас брати спадків, бо Ви самі будете в силі покінчити те, що заміряєте (Л. Укр., V, 1956, 353).

ЗАМІРЯ́ТИСЯ², яється і ЗАМІ́РЮВАТИСЯ, юється, недок. Пас. до заміря́ти¹, замі́рювати.

ЗАМІРЯ́ТИСЯ², я́юся, я́єшся, недок., ЗАМІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док.

1. на кого-що. Готуватися ударити, піднімаючи догори або відводячи вбік руку, зброю або будь-який предмет замість зброї; замахуватися.

[Дженні:] Геть звідси, геть, бо я тебе уб’ю! (Хапає кия, що попавсь під руку, і заміряється на індіанку) (Л. Укр., III, 1952, 55);

Кайдаш ухопив кочергу й замірився на молодиць (Н.-Лев., II, 1956, 297);

Сафар люто замірився на неї нагаєм, але вчасно схаменувся: рубець попсував би Настину шкіру і знизив би їй ціну (Тулуб, Людолови, І, 1957, 222).

2. на що. Намагатися заподіяти шкоду.

Що? Податки з нас Сміють правити в цей час? На дворянське право Заміряється… держава? (Зеров, Вибр., 1966, 453);

// у сполуч. із сл. на життя. Намагатися заподіяти смерть кому-небудь.

*Образно. На третій день Проценко виїхав з губернії з думкою ніколи не вертатися в се прокляте місто, що так йому далося взнаки, що опорочило його добре ймення, що замірялося на його життя молоде (Мирний, III, 1954, 189);

Тоді ж уперше був [Білютін] поранений.. Ці шість перших ворожих куль, що замірялися на його молоде життя, назавжди запам’яталися йому (Ле, Мої листи, 1945, 178).

3. Мати намір, збиратися зробити що-небудь; намірятися.

Разом замірялись [Васильок з Гервазієм] тікати в прерії та пампаси на вільне життя (Смолич, Мир.., 1958, 534);

Марина встала нарешті і замірилася йти (Гр., І, 1963, 261);

// Виношувати таємні, підступні плани, спрямовані проти кого-, чого-небудь.

Федорові Литці здавалося, що всі робітники вже знали, хто замірявся забити Логвина, йому ввижалося, ще всі стежили за кожним його рухом, ловили найменший його подих (Епік, Тв., 1958, 186).