заміряти
ЗАМІ́РЯТИ див. заміря́ти¹.
ЗАМІРЯТИ¹, я́ю, я́єш і ЗАМІ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАМІ́РИТИ і ЗАМІРЯ́ТИ, рю, риш, док., перех., спец. Те саме, що вимі́рювати 1.
Данило Микитович з техніком заміряв глибину фундаменту (Кучер, Трудна любов, 1960, 407);
Берем з глибини вапняків породи, Рельєф заміряєм, вивчаєм грунти… (Дор., Серед степу.., 1952, 79);
Від заводу Генріх знову пішов на луки замірити площу скошеного сіна (Чорн., Визвол. земля, 1959, 75);
— Захворіла, чи що? — Ні. Я здорова. — То, може, тебе зобидив хто? Ділянку невірно заміряли в артілі чи трудодень неправильно записали? (Тют., Вир, 1964, 159);
Юрко закачав рукави, упевнено підійшов до трактора. Заміряв пальне, перевірив електрообладнання, оглянув свічі (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 82).
ЗАМІРЯ́ТИ³, я́ю, я́єш, недок., рідко. Те саме, що заміря́тися² 3.
Пріська жила собі на другому краю села і не відала, що Грицько заміряв (Мирний, III, 1954, 59);
Сподіваюся, що мені не прийдеться по Вас брати спадків, бо Ви самі будете в силі покінчити те, що заміряєте (Л. Укр., V, 1956, 353).
ЗАМІРЯ́ТИСЯ², яється і ЗАМІ́РЮВАТИСЯ, юється, недок. Пас. до заміря́ти¹, замі́рювати.
ЗАМІРЯ́ТИСЯ², я́юся, я́єшся, недок., ЗАМІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док.
1. на кого-що. Готуватися ударити, піднімаючи догори або відводячи вбік руку, зброю або будь-який предмет замість зброї; замахуватися.
[Дженні:] Геть звідси, геть, бо я тебе уб’ю! (Хапає кия, що попавсь під руку, і заміряється на індіанку) (Л. Укр., III, 1952, 55);
Кайдаш ухопив кочергу й замірився на молодиць (Н.-Лев., II, 1956, 297);
Сафар люто замірився на неї нагаєм, але вчасно схаменувся: рубець попсував би Настину шкіру і знизив би їй ціну (Тулуб, Людолови, І, 1957, 222).
2. на що. Намагатися заподіяти шкоду.
Що? Податки з нас Сміють правити в цей час? На дворянське право Заміряється… держава? (Зеров, Вибр., 1966, 453);
// у сполуч. із сл. на життя. Намагатися заподіяти смерть кому-небудь.
*Образно. На третій день Проценко виїхав з губернії з думкою ніколи не вертатися в се прокляте місто, що так йому далося взнаки, що опорочило його добре ймення, що замірялося на його життя молоде (Мирний, III, 1954, 189);
Тоді ж уперше був [Білютін] поранений.. Ці шість перших ворожих куль, що замірялися на його молоде життя, назавжди запам’яталися йому (Ле, Мої листи, 1945, 178).
3. Мати намір, збиратися зробити що-небудь; намірятися.
Разом замірялись [Васильок з Гервазієм] тікати в прерії та пампаси на вільне життя (Смолич, Мир.., 1958, 534);
Марина встала нарешті і замірилася йти (Гр., І, 1963, 261);
// Виношувати таємні, підступні плани, спрямовані проти кого-, чого-небудь.
Федорові Литці здавалося, що всі робітники вже знали, хто замірявся забити Логвина, йому ввижалося, ще всі стежили за кожним його рухом, ловили найменший його подих (Епік, Тв., 1958, 186).
Значення в інших словниках
- заміряти — замі́ряти дієслово доконаного виду зробити замірювання заміря́ти 1 дієслово недоконаного виду вимірювати заміря́ти 2 дієслово недоконаного виду мати намір рідко Орфографічний словник української мови
- заміряти — див. заміряти I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заміряти — МІ́РЯТИ (визначати, встановлювати величину, розмір когось, чогось якоюсь мірою, якимсь мірилом), ВИМІ́РЮВАТИ (ВИМІРЯ́ТИ), ЗАМІРЯ́ТИ (ЗАМІ́РЮВАТИ), ЗМІРЯ́ТИ (ЗМІ́РЮВАТИ), ОБМІ́РЮВАТИ (ОБМІРЯ́ТИ), ПРОМІ́РЮВАТИ (ПРОМІРЯ́ТИ) (все або багато)... Словник синонімів української мови
- заміряти — Заміря́ти, -ряю, -єш сов. в. замірити, -рю, -риш, гл. = замірятися. Із-під бока шабельку витягає, да на тую калиноньку заміряє. Мет. 182. Словник української мови Грінченка