замішувати
ЗАМІ́ШУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ЗАМІСИ́ТИ, мішу́, мі́сиш, док., перех.
1. Ретельно розминати що-небудь сипке з водою або якоюсь іншою рідиною до утворення однорідної в’язкої маси; місити.
Де замішували тісто, а де печений хліб шматували на сухарі і розкладували на ряднах сушить (Стор., І, 1957, 397);
Біля одного вікна Яким замазку замішував (Головко, II, 1957, 98);
[Цокуль(усміхається):] Та я ж вчора, здається, давав борошна на хліб? [Мелашка:] То ви давали вчинить, а тепер треба замісить (К.-Карий, І, 1960, 236);
Побілила [Катерина] вапном стіни, принесла глини, кізяків, по лікті закачала рукава, замісила глину й змазала долівку (Чорн., Визвол. земля, 1959, 144).
2. тільки док. Почати місити.
ЗАМІ́ШУВАТИ², ую, уєш, недок., ЗАМІША́ТИ а́ю, а́єш, док., перех.
1. що. Перемішуючи, робити однорідною суміш двох або кількох речовин.
Мартин вийшов поратись по хазяйству. Устя замішувала помийницю корові (Кос., Новели, 1962, 112);
Солонина енергічно [енергійно] замішав чай, сьорбнув кілька разів, одсунув од себе склянку (Коцюб., І, 1955, 255);
Добившись, нарешті, до свого двору, приземкуватий чоловік хутко випріг коней, завів їх до стайні, замішав у яслах обмішку (Мик., Вибр., 1957, 283).
2. кого, розм. Втягувати в яку-небудь справу, робити причетним до чогось.
Словник української мови (СУМ-11)