запалий

ЗАПА́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до запа́сти¹ 1-6.

Уявилась батьківська, запала від часу могила (Збан., Єдина, 1959, 43);

// У знач. прикм.

Мажуга підіймає руку,.. стискає кулак і викидає з запалих грудей, наче з безодні: — Бастувать будем (Коцюб., II, 1955, 53);

На чільному місці сидить дід Лука, весь висхлий, з сивою аж пожовклою бородою, із запалими очима, як у святого на образі в церкві (Багмут, Опов., 1959, 12).

Значення в інших словниках

1. запалий — запа́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. запалий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до запасти I 1-6). || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. запалий — Запалий, -а, -е Впалый, ввалившійся. Запалі щоки. Левиц. Пов. 279. Запалий рот з сухими тоненькими губами. Мир. ХРВ. 189.  Словник української мови Грінченка