запалий

запа́лий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до запасти I 1-6).

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. запалий — запа́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. запалий — ЗАПА́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до запа́сти¹ 1-6. Уявилась батьківська, запала від часу могила (Збан., Єдина, 1959, 43); // У знач. прикм. Мажуга підіймає руку,.. стискає кулак і викидає з запалих грудей, наче з безодні: — Бастувать будем (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
3. запалий — Запалий, -а, -е Впалый, ввалившійся. Запалі щоки. Левиц. Пов. 279. Запалий рот з сухими тоненькими губами. Мир. ХРВ. 189.  Словник української мови Грінченка