запаморочений
ЗАПА́МОРОЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до запа́морочити.
Схвильований, затурбований, запаморочений нечуваним дивом, він нічого не міг зразу збагнуть (Вас., І, 1959, 243);
Вмилені коні, постомлювані солдати, запаморочені в попередніх страшних боях командири. Але свідомість кожного бійця була свіжа, мобілізована до крайніх меж (Ле, Право.., 1957, 181).
2. у знач. прикм. Без ясного сприйняття дійсності, очманілий.
В його запамороченій голові роєм ворушилися тисячі думок (Коцюб., І. 1955, 215).
Словник української мови (СУМ-11)