запаморочливо
ЗАПА́МОРОЧЛИВО. Присл. до запа́морочливий.
Ганна Сильвестрівна поралася біля своєї газової плитки, запаморочливо пахтіли перелиті цукровим сиропом вареники (Сенч., Опов., 1959, 46);
Фіалку, барвінок і сон ніхто ніколи не сіяв і не садив — вони виросли самі. І вони пахли над усе і запаморочливо — землею, прілим торішнім листям і сонячним теплом (Смолич, II, 1958, 11);
Знову і знову з хвилюванням, не меншим, як і першого разу, переживав [Павлуша] запаморочливо приємні події (Головко, II, 1957, 377).
Словник української мови (СУМ-11)