запиватися
ЗАПИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. розм. Пиячити, пити запоєм.
Батько запивався до нестями, марнував зароблене (Коб., III, 1956, 519);
Почав я жити новим життям. Побачив, що розумні люди не запиваються, не б’ються і живуть спокійно, хоч бідно, та по-людськи (Ірчан, II, 1958, 246).
2. чим. Пас. до запива́ти 1.
Доброю чаркою запивався відчай, гамувався душевний біль (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 182).
Словник української мови (СУМ-11)